Розділи: Огляд |

Х Міжнародна конференція «Актуальні питання неврології»

С.М. Кузнєцова, д.м.н., професор Інституту геронтології АМН України

23-26 квітня 2008 року в м. Судак (АР Крим) відбулася Х Міжнародна конференція «Актуальні питання неврології». В ході цього міжнародного форуму традиційно обговорювались основні науково-практичні напрямки у неврології, кардіології, нейрохірургії та реабілітації. У роботі конференції взяли участь неврологи, кардіологи, нейрохірурги, фармакологи та лікарі з усіх регіонів України, а також з Росії, Білорусії, Грузії, Азербайджану, Франції та Іспанії. Загальна кількість усіх учасників – 1 420 осіб. Під час роботи конференції працювали виставки десятків вітчизняних та зарубіжних фармакологічних фірм, а також підприємств, задіяних у виготовленні медичної апаратури.

Головні теми конференції – артеріальна гіпертензія та цереброваскулярна патологія (когнітивні та емоційні порушення, головний біль та запаморочення, методи діагностики хронічної ішемії мозку, перспективи нейрометаболічної терапії, нейропротекція, хірургічні методи лікування), інсульт (профілактика, лікування, реабілітація, організація спеціальної допомоги), хвороба Паркінсона, невропатичний біль, нейроінфекції, розсіяний склероз. У рамках роботи конференції були проведені сателітні симпозіуми різних фірм. 
Безперечною особливістю судацьких конференцій є те, що обговорення актуальних проблем медицини, зокрема неврології, проходить сумісно з провідними вченими та лікарями-практиками, що сприяє підвищенню кваліфікації лікарів та активному втіленню найновіших методичних підходів, систем лікування і профілактики в практичну охорону здоров’я. У даному огляді відображено частину доповідей, яка була в центрі уваги неврологів. 
Останнім часом все більш активно розвивається співробітництво неврологів та кардіологів, зумовлене схожістю факторів ризику розвитку кардіальної та церебросудинної патології, застосуванням однотипних фармакологічних препаратів для корекції артеріального тиску, профілактики атеросклерозу, тісним зв’язком між церебральною та кардіальною гемодинамікою. В медицині сформувався також інтегральний напрямок – кардіоневрологія, основною метою якого є дослідження серця при різних формах судинних уражень головного мозку або дослідження мозку при окремих захворюваннях серця та порушеннях центральної гемодинаміки.
За цим напрямком із доповідями виступало чимало вітчизняних та закордонних вчених. Так, у своїх доповідях академік З.О. Сусліна, професори А.В. Фонякін (Москва), Паскаль Бушні (Париж), В.З. Нетяженко (Київ) піднімали питання профілактики ішемічного інсульту з позицій загальних факторів ризику ішемічної хвороби серця (ІХС), артеріальної гіпертензії та інсульту, також висвітлювалися питання діагностики та антитромбоцитарної терапії при ІХС та кардіоемболічному інсульті. Обговорювалися результати багатоцентрових досліджень із застосування аспірину (CAST), тиклопідину (CATS, TASS, AASPS), дипіридамолу (ESPS-2) для вторинної профілактики інфаркту міокарда та інсульту, а також порівняльного аналізу профілактичної ефективності клопідогрелю та аспірину (CAPRIE, MATCH), комбінації клопідогрелю з аспірином порівняно з монотерапією аспірином (CHARISMA), а також агреноксу з аспірином (ESPRIT). На основі цих даних запропоновано схеми застосування антитромбоцитарної терапії з метою профілактики гострих кардіоцеребральних захворювань. У доповідях також обговорювалися питання диференційованого застосування антигіпертензивної терапії у хворих на інсульт та ІХС. Антигіпертензивні препарати різних класів при однаковому зниженні рівня артеріального тиску по-різному впливають на ризик повторного інсульту. 
Атеротромбоз відіграє основну роль у патогенезі ішемічного інсульту, гострого коронарного синдрому та атеросклерозу нижніх кінцівок. Ці захворювання широко розповсюджені, а захворюваність на них останніми роками різко зростає, що визначає актуальність проблеми атеротромбозу. Проблема атеротромбозу обговорювалася на двох засіданнях: «Профілактика атеротромбозу» та «Антитромбоцитарна терапія ішемічного інсульту». З програмною доповіддю «Застосування антитромбоцитарних препаратів для первинної та вторинної профілактики серцево-судинних подій: роль плавіксу» виступив академік АМН України та АМН Росії О.В. Коркушко (Київ). Доповідач відмітив, що доцільність застосування антиагрегантів для первинної профілактики атеротромботичних уражень вивчена достатньо добре. У зв’язку з тим, що тромбоцити беруть участь у всіх етапах розвитку атеротромбозу, визнання антитромбоцитарних препаратів стало стандартом для проведення первинної та вторинної профілактики розвитку атеротромботичної кардіоцеребральної патології.
Актуальність проблеми реабілітації хворих з інсультом зумовила доцільність проведення спеціального засідання, на якому обговорювалася сучасна тактика відновлювального лікування пацієнтів з інсультом. З доповідями виступали Д.Ю. Бутко (Санкт-Петербург), С.М. Кузнєцова (Київ), В.Д. Дамінов (Москва), С.Є. Хатькова (Москва), О.Л. Конєва (Москва), С.М. Віничук (Київ). У доповіді професора Д.Ю. Бутко «Актуальні питання ведення хворого, який переніс інсульт» були викладені основні принципи медичної реабілітації після інсульту: ранній початок відновлювальних заходів, етапність, комплексність, систематичність, зворотній зв’язок із пацієнтом. Вікові аспекти реабілітації пацієнтів з ішемічним інсультом обговорювалися у доповіді професора С.М. Кузнєцової «Вікові особливості реабілітації хворих, які перенесли ішемічний інсульт». Стратегія реабілітації пацієнтів з інсультом включає в себе ліквідацію або зменшення стійкого патологічного стану, який формує післяінсультні синдроми, активацію компенсаторних механізмів регуляції метаболізму, гемодинаміки, біоенергетики, формування різних стереотипів (рухових, координаторних). Але для реалізації цієї стратегії необхідні фундаментальні знання особливостей структури реорганізації мозку у хворих з інсультом та факторів, які впливають на реорганізацію. У доповіді В.Д. Дамінова «Нові комбіновані методи рухової реабілітації хворих після інсульту» були представлені стандарти обстеження пацієнтів з інсультом для визначення комплексу реабілітаційних заходів. Стандарти обстеження включають неврологічний огляд, комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію (МРТ), дуплексне сканування судин, викликані потенціали, електроенцефалографію, нейропсихологічне обстеження, тести та шкали Rankin, FIM, Barthel тощо. Реабілітаційна команда повинна включати нейрореабілітолога, кінезотерапевта, фізіотерапевта, логопеда, нейропсихолога, ерготерапевта, психотерапевта. Хворому, який переніс інсульт, необхідні кінезотерапія, нейропсихологічна реабілітація, корекція мовних порушень, фізіотерапевтичне лікування, функціональна програмна електростимуляція, ерготерапія, навчання руховому стереотипу, а також застосування методів біокерування. Останнім часом для відновлення рухів та ходьби активно використовується механотерапія, яка включає метод зовнішньої реконструкції ходьби за допомогою роботизованих комплексів, моделювання ступеня рухової участі хворого в реальному масштабі часу. Роботизована механотерапія сприяє більш ефективному відновленню функції ходьби. Перспективи розвитку реабілітації пацієнтів з інсультом – підвищення ефективності комплексних програм реабілітації та розробка нових методичних підходів до відновлювальної терапії. Питання комплексної реабілітації хворих із руховими порушеннями були обговорені також у доповіді О.Л. Конєвої «Нові комплексні підходи до реабілітації пацієнтів із руховими порушеннями». У доповіді представлений алгоритм вибору стратегії лікування цієї категорії хворих, яка базується на оцінці спастичності. Розглянуто також методи комплексного лікування спастичності, що поєднують застосування медикаментозних препаратів, фізіотерапію, лікувальну фізкультуру (ЛФК), деструктивну медикаментозну терапію, хірургічні методи лікування. Відмічено доцільність застосування комплексного послідовного лікування хворих зі спастичним синдромом, яке включає використання засобів деструктивної медикаментозної дії з подальшим активним щоденним впливом різними фізичними факторами. Відмічено також потенціювання та пролонгацію ефекту від введення ботулотоксину типу А на тлі немедикаментозної терапії. Механізми формування післяінсультної спастичності, а також методи лікування були систематизовані у доповіді С.Є. Хатькової «Лікування післяінсультної спастичності». Механізми формування спастичності зумовлені збільшенням збудливості мотонейронів та підвищенням збудливості синаптичного входу, викликаного розтягненням м’язів. У доповіді були проаналізовані методи діагностики та оцінки типів спастичності, представлена схема терапії післяінсультної спастичності (лікування положенням, ЛФК, фізіотерапія, застосування міорелаксантів, нейротоксинів, селективний переріз дорсальних корінців, невроліз, хемоденервація). 
Питанням реабілітації багато уваги приділялося і на інших засіданнях в рамках конференції. Так, у доповіді професора О.А. Козьолкіна (Запоріжжя) «Реабілітація післяінсультних хворих із когнітивними розладами» були викладені основні принципи (ранній початок, тривалість, систематизованість, етапність, комплексність, активна участь хворого і членів його родини) та основні завдання (покращання порушених функцій, соціальна й психічна реадаптація, профілактика післяінсультних ускладнень) реабілітації. У патогенезі гострих порушень мозкового кровообігу певне місце займають судинні мальформації головного мозку. У доповіді професор Л.А. Дзяк (Дніпропетровськ) систематизував за етіологією, локалізацією та клінічними проявами судинні мальформації головного мозку, запропоновані методологічні обгрунтування принципів реабілітації, які базуються на сучасних уявленнях про патогенетичні механізми розвитку внутрішньочерепних крововиливів при судинних мальформаціях. Доповідь була яскраво доповнена ангіограмами та МРТ в ангіорежимі. 
Останнім часом у терапії гострих та хронічних цереброваскулярних захворювань акцент роблять на застосуванні нейропротекторів, оскільки експериментальні та клінічні дослідження показали, що їх використання дозволяє зменшити розміри інфаркту мозку, подовжити період «терапевтичного вікна», розширити можливості для тромболітичної терапії, попередити активацію нейроглії та трофічну дисфункцію, активувати репаративні та регенеративні процеси в мозку. Питання розширення аспектів нейропротекції активно обговорювалися на конференції. У доповіді Хуліо Секадеса (Барселона) «Сучасні тенденції терапії ішемічного інсульту: застосування нейропротекторів» були представлені процеси, які відбуваються при церебральній ішемії на молекулярному рівні та їх корекції. У доповіді члена-кореспондента АМН Росії В.І. Скворцової (Москва) «Нейропептидна протекція при церебральному інсульті» були розглянуті питання первинної та вторинної нейропротекції. Метою фармакологічної нейропротекції є розрив патологічного каскаду, який викликає дисфункцію та загибель нейронів. Первинна нейропротекція починається з моменту початку захворювання та направлена на розрив глутамат-кальцієвого каскаду. До первинних нейпротекторів відносять природний активатор гальмівних нейротрансмітерних систем – гліцин, який має метаболічну дію, зменшує виразність процесів оксидантного стресу. Застосування гліцину з початку розвитку інсульту забезпечує захист мозку від ішемічного ураження. Вторинну нейропротекцію слід починати через 6-12 годин після розвитку інсульту й продовжувати в гострий період. Ефективним препаратом вторинної нейропротекторної дії є аналог адренокортикотропного гормону – семакс, синтезований в Інституті молекулярної генетики АМН Росії та МГУ. Семакс має нейромодуляторну та нейротрофічну активність, виразний ноотропний ефект. Важливим напрямком активації процесів відновлення є застосування нейротрофічних препаратів (церебролізин), які мають моделюючі й трофічні властивості, підсилюють регенеративно-репаративні процеси. В.І. Скворцова акцентує увагу на необхідності починати реабілітаційні заходи та профілактику повторного інсульту вже в гострий період. Питання фармакології нейрометаболічних церебропротекторів обговорювалися також у доповіді професора В.Й. Мамчура (Дніпропетровськ) «Фармакологія нейрометаболічних церебропротекторів: від пірацетаму до актовегіну та цераксону». До нейрометаболічних церебропротекторів доповідач відніс гамма-аміномасляну кислоту (ГАМК) та її похідні, холіноміметики, нейропептидні, нейровазотропні препарати. Особливий акцент був зроблений на похідних ГАМК (ноотропіл, луцетам, стамін), а також на новому нейропротекторі – цераксоні, який ефективно використовують при лікуванні ішемічних інсультів, травм, нейродегенеративних захворювань. Обговорювалася ефективність нейропротекторів пептидного походження – семаксу, церебролізину, актовегіну, кортексину.
На конференції багато уваги приділялося питанням первинної та вторинної профілактики інсульту. У доповіді «Доказовий підхід до вибору антитромбоцитарної терапії для вторинної профілактики інсульту: що ми вже знаємо та на що очікуємо» професор В.О. Яворська (Харків) висвітлила актуальність проблеми інсульту для України, важливість його первинної та вторинної профілактики, роль антигіпертензивної і антитромбоцитарної терапії, статинів у первинній та вторинній профілактиці інсульту.
У своїй доповіді «Нові можливості в лікуванні хворих, які перенесли ішемічний інсульт» професор С.М. Кузнєцова акцентувала увагу на тому, що одним із важливих завдань у лікуванні осіб, які перенесли ішемічний інсульт, є вторинна профілактика, оскільки ризик повторного інсульту серед хворих у 5-10 разів вищий, ніж у популяції. Максимальний ризик розвитку повторного інсульту наявний при атеротромбозі. Одним із найбільш ефективних підходів до вторинної профілактики є застосування антиагрегантів, а найбільш адекватною стратегією його профілактики є комбінована терапія – використання препаратів з різними механізмами антиагрегантної та вазопротекторної дії.
Багато доповідей було присвячено корекції когнітивних порушень при інсульті та інших неврологічних захворюваннях. Професор Є.Г. Дубенко (Харків) у своїй доповіді «Депресія та антидепресанти в клінічній практиці неврологів та кардіологів» відмітив, що сучасні класифікації депресії та тривоги є предметом дискусії. Розрізняють ендогенні та реактивні депресії при органічних захворюваннях нервової системи і соматичній патології. Розглядають також генетично зумовлені преморбідні зміни особистості і подальші екзогенні ураження нервової системи. Найчастіші клінічні прояви депресії – прості, що характеризуються адинамічними розладами, апатичним синдромом, астенічним станом із підвищеною виснажливістю, втратою енергії, постійним відчуттям втоми. При тривожних розладах переважають явища тривоги, що супроводжуються вегетативними порушеннями. Також розрізняють явища нав’язливості думок, ідей, дій. У доповіді було проведено аналіз механізмів дії антидепресантів. Загальним для усіх сучасних антидепресантів є те, що вони блокують зворотне захоплення моноамінів або їх руйнування моноамінооксидазою, внаслідок чого зростає рівень моноамінів у синаптичній щілині. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну є найбільш ефективною групою сучасних антидепресантів із мінімальними побічними діями. Д.О. Мангубі (Харків) у доповіді «Формування когнітивних розладів при дисциркуляторній енцефалопатії – на якій стадії необхідне втручання» висловив припущення, що поява когнітивних розладів вірогідно є предиктором початку розвитку дисциркуляторної енцефалопатії, а прогностичні ознаки її перебігу та наслідки розвитку і є складовими частинами її клінічної картини. Ці розлади піддаються лікуванню на всіх стадіях хвороби, однак найбільш ефективно починати лікування на 1-й стадії, яке повинне включати терапію основного судинного захворювання, а також застосування вазоактивних, нейропротекторних та метаболічних препаратів. У доповіді «Корекція когнітивних розладів бенфотіаміном» Н.К. Мурашко (Київ) зупинилася на ролі вітамінів групи В у патогенезі та терапії когнітивних порушень при різних формах цереброваскулярної патології, а також висвітлила нові дані з цієї проблеми, представлені на XI Конгресі Європейської федерації неврологічних товариств (Брюсель, 2007) та на V Міжнародному конгресі з деменції (Угорщина, листопад, 2007).
В останній день конференції у довільній формі обговорювалися найбільш актуальні проблеми неврології, заслуховувалися відгуки та пропозиції від її учасників. Було прийнято резолюцію з роботи Х Міжнародної конференції:
1. Продовжити проведення щорічної Міжнародної неврологічної конференції з більш широким залученням кардіологів, ортопедів, реаніматологів.
2. Організувати спільне Українсько-російсько-білоруське неврологічне суспільство за участю провідних неврологів країн СНГ та закордонних.
3. Проводити в різних регіонах України семінари з клінічної неврології.
4. Проводити спільні наукові дослідження сумісно з Донецьким та Львівським державними медичними університетами, Інститутом неврології АМН Росії, науковими клініками Франції та Іспанії.
5. Видавати колективну монографію для лікарів-практиків «Судинні захворювання головного мозку».
6. Публікувати окремі доповіді у медичних виданнях України.

Поділитися з друзями: