Протягом 30 років, на жаль, реєструються негативні зміни середньопопуляційних рівнів ліпідних показників як серед осіб чоловічої статі, так і серед жіночої, причому серед останніх – більш виражені (рис.5).
Середні значення загального ХС в крові залишаються досить високими, коливаючись від 5,3 ± 0,04 до 5,2 ± 0,05 ммоль/л (р > 0,05) в чоловічій популяції і вірогідно збільшилися від 4,8 ± 0,04 до 5,7 ± 0,04 ммоль/л (р < 0,0001) серед жіночої. Зростання вмісту загаль-ного ХС серед жінок і стабільність цього показника серед чоловіків супроводжується істотним зниженням середніх значень ХС ЛПВЩ у чоловічій популяції від 1,4 ± 0,02 до 1,3 ± 0,01 ммоль/л (р < 0,0001) і у жіночій від 1,6 ± 0,02 до 1,2 ± 0,01 ммоль/л (р < 0,0001). У осіб жіночої статі вірогідно підвищилися рівні ТГ від 1,1 ± 0,02 до 1,3 ± 0,02 ммоль/л (р < 0,001); серед осіб чоловічої середні значення цього показ-ника знизилися від 1,3 ± 0,02 до 1,2 ± 0,02 ммоль/л (р < 0,05). Таким чином, ліпідний профіль загальної популяції набув більшої атерогенності.
Протягом 30-річного періоду спостереження ситуація щодо поширеності гіперхолестеринемії в чоловічій популяції залишається незмінною, в той час як серед жіночої її частота зросла на 22%, причому питома вага осіб жіночої статі з межовими значеннями загального ХС збільшилася від 26 до 43% (р < 0,05), а з високими — від 13 до 18% (р > 0,05). Динаміку поширеності гіпертригліцеридемії можна охарактеризувати як позитивну, оскільки її частота знизилася маже вдвічі: від 21 до 11% (р > 0,05) у чоловічій популяції і від 15 до 8% (р > 0,05) у жіночій. Відносно поширеності гіпо-a-холестеринемії незалежно від статі реєструються негативні зміни: частота цього чинника ризику підвищилася від 21 до 27% (р > 0,05) в чоловічій та від 16 до 28% (р < 0,01) в жіночій популяціях.
За нашими даними серед осіб з нормальними значеннями загального ХС (< 5,2 ммоль/л) артеріальна гіпертензія виявляється у кожного четвертого (26%), серед осіб з рівнем цього показника від 5,2 до 6,2 ммоль/л — у кожного третього (34%), а серед обстежених з вира-женою гіперхолестеринемією ( 6,2 ммоль/л) — майже у кожного другого (46%).
Ожиріння виявляється в 1,6 раза (33,3 та 20,5%), гіпер-глікемія і 6,1 ммоль/л) — в 2,9 раза (21,4 та 7,3%), а цукровий діабет — в 2,8 раза (5,1 та 1,8%) частіше у людей з вираженою гіперхолестеринемією, ніж у осіб з нормальними значеннями цього показника.
Аналогічна залежність визначається і між рівнем ТГ та частотою артеріальної гіпертензії. Остання реєструється у 2,3 раза частіше серед осіб з вираженою гіпертригліцеридемією ( 2,3 ммоль/л), ніж серед обсте-жених з нормальними значеннями цього показника (< 1,7 ммоль/л), складаючи відповідно 72 та 31%. Частота ожиріння, -гіперглікемії та цукрового діабету у осіб, вміст ТГ в крові яких 2,3 ммоль/л, відповідно складає 39,1, 47,8 та 19,6%. Для порівняння: серед осіб, у яких цей показник менше 1,7 ммоль/л, поширеність зазначених патологічних станів становить 25,1; 9,3 та 2,4%.
Проведені нами епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку не лише між порушеннями ліпідного обміну та іншими факторами ризику серцево-судинних захворювань, але й їх впливом на смертність населення. Так, при вираженій гіпер-холестеринемії рівень смертності від захворювань систе-ми кровообігу серед осіб чоловічої статі майже у 2 ра-зи, а серед жіночої — в 1,7 раза вище, ніж при -нормальних значеннях ХС в крові. При вираженій гіпертригліцеридемії смертність від кардіоваскулярних захворювань у чоловічій популяції в 1,6, а в жі-ночій — в 3,5 раза вище, ніж при значеннях цього показ-ника < 1,7 ммоль/л. Залежність між смерт-ністю і показником ХС ЛПВЩ носить зворотній зв’язок: серед чоловіків із вмістом ХС ЛПВЩ нижче 1,0 ммоль/л її рівень в 1,4 раза, а серед жінок — в 1,9 раза вище, ніж при значеннях 1,6 ммоль/л [3].
Як свідчать наведені вище дані, гіпертригліцеридемія у жіночій популяції є більш вагомим фактором ризику серцево-судинної смертності, ніж у чоловічій. За даними матааналізу результатів 17 проспективних досліджень за участю понад 57 тис. осіб збільшення вмісту ТГ в крові супроводжувалося підвищенням ризи-ку розвитку ІХС у чоловіків на 30%, а у жінок — на 75% [7].
За нашими даними поширеність дисліпідемій серед осіб з серцево-судинними захворюваннями набагато вища, ніж в популяції: у 69% хворих з діагностованою ІХС визначається гіперхолестеринемія, а у кожного п’ятого (21%) — гіпертригліцеридемія.
За результатами проведених нами поштових опитувань лише 22% міських мешканців хоча б 1 раз на рік визначають у себе рівень ХС в крові, причому, на жаль, ця ситуація лишається практично незмінною протягом останніх 10 років, а 44% населення ніколи в житті не проводили такого дослідження.
Також було проведене анонімне опитування лікарів (1373 особи), серед яких переважна більшість за фахом — кардіологи, терапевти та сімейні лікарі. На запитання: «Коли Ви востаннє визначали свій рівень холестерину в крові?» 38% опитаних відповіли: «Минулого року». Разом з тим, 48% лікарів зазначили, що вони ніколи в житті не визначали рівень ХС. Вражає той факт, що таку ж відповідь отримали і від 30% лікарів-кардіологів.
Отже, поширеність таких важливих і потенційно коригованих чинників ризику як гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія та гіпо-a-холестеринемія надзвичайно висока серед населення. Недостатність знань про причини і наслідки цих факторів ризику не дозволяє очікувати ані формування достатньо сильної мотивації щодо їх контролю, ані тим більше свідомих зусиль щодо профілактики серцево-судинних захворювань і ведення здорового способу життя. Необхідна організація і проведення максимально широкої інформаційної кампанії з питань дисліпідемії. Її основними учасниками повинні бути засоби масової інформації. Адже за даними проведеного нами опитування, основними джерелами інформації з питань здоров’я для 60% населення є телевізійні передачі, для 22% — газетні пуб-лікації, для 21% — публікації в журналах і для 11% — радіопередачі. Слід зазначити, що 38% опитаних знаходять таку інформацію в мережі Інтернет.
Разом з тим, не можна недооцінювати в цьому роль первинних структур охорони здоров’я. Дуже важливо, щоб «знеособлена» інформація, яка йде до людини через засоби масової інформації, була підкріплена персонально адресованою і конкретно сформульованою порадою медичного працівника. Лікар повинен пояснити пацієнту важливість проведення лікувально-профілактичних заходів, переконати його у необ-хідності зміни способу життя з метою зниження до мінімуму впливу виявлених факторів ризику. Більшість відвідувачів поліклінік висловлюють бажання одержувати інформацію про здоров’я, засоби його збереження і зміцнення від лікарів, які, на жаль, недостатньо використовують ресурс контакту і спілкування з па-цієнтами для проведення детального і повного профілактичного консультування, хоча одержана саме від лікаря інформація користується у населення найбільшою довірою [2].
Стан справ з корекцією порушень ліпідного обміну заслуговує незадовільної оцінки часто внаслідок поверхового ставлення лікарів до цієї проблеми, нерозуміння її важливіших принципів, а інколи і небажання додержуватися їх. Як показують наші дослідження, навіть серед хворих з діагностованою ІХС (інфаркт міо-карда в анамнезі, стенокардія) лише 6,6% осіб приймають гіполіпідемічні препарати. Серед порадників з питань здорового способу життя медичні працівники займають другу сходинку (15%), знаходячись між членами сім’ї (52%) та друзями (12%). В подібній ситуації безглуздо сподіватися на помітне зниження серцево-судинної смертності населення.
В наш час розвивається нова медична спеціальність — загальна лікарська практика або сімейна медицина. Профілактика захворювань і навчання пацієнта є основою цієї спеціальності. Сімейний лікар має унікальну можливість успішно коригувати фактори ризику хворих за допомогою медикаментозних і немедикаментозних втручань. Однак ставлення більшості медичних працівників до профілактики, заходів щодо зміни способу життя є негативним, тому що результати профілактики незначні і не виправдовують затрачених зусиль [4]. Разом з тим, статистично вірогідне зниження смертності від захворювань системи кровообігу серед мешканців більшості економічно розвинутих країн дослідники пов’язують саме зі зменшенням частоти і рівнів їх основних факторів ризику.
Вирішення проблеми оптимізації контролю порушень ліпідного обміну можливо через створення так званого інформаційного поля або через відповідний інформаційний вплив у трьох напрямках: на медичних працівників первинних структур охорони здоров’я шляхом різних методів удосконалення переддипломної підготовки і післядипломної освіти, на хворих з дисліпідемією через медичних працівників закладів охорони здоров’я і на населення в цілому через засоби масової інформації. Все це сприятиме поліпшенню профілактики і лікування порушень обміну ліпідів та серцево-судинних захворювань в цілому.
Литература
1. Братусь В.В., Талаева Т.В. Развитие представлений о природе липидного компонента патогенеза атеросклероза // Шумаков В.А., Талаева Т.В., Пархоменко А.Н., Братусь В.В. Острый коронарный синдром: патогенез, диагностика, лечение. — К.: Четверта хвиля, 2006. — С. 21–44.
2. Калинина А.М., Шатерникова И.Н., Еганян Р.А. и др. Маркетинг медицинских профилактических услуг в территориальной поликлинике крупного города // Профилактика заболеваний и укрепление здоровья. — 2005. — № 2. — С. 3–8.
3. Кваша О.О. Популяційна оцінка внеску факторів ризику серцево-судинних захворювань в смертність за даними 20-річного проспективного дослідження // Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня д-ра мед. наук. — К., 2008. — 40 с.
4. Фролова Е.В., Кузнецова О.Ю., Плавинский С.Л. Еще раз о профилактике // Российский семейный врач. — 2002. — № 3. — С. 45–52.
5. Assmann G., Schulte H., Funke H., Eckardstein A. The emergence of triglycerides as a significant independent risk factor in coronary artery disease // Eur. Heart J. — 1998. — Vol. 19/(Suppl. M.). — P. 8–14.
6. Halle M., Berg A., Baumstark M.W. et al. Influence of mild to moderate elevated triglycerides on low density lipoprotein subfraction concentration and composition in healthy men with low high density lipoprotein cholesterol levels // Atherosclerosis. — 1999. — Vol. 143. — N 1. — P. 185–192.
7. Stangl V., Baumann G., Stangl K. Coronary atherogenic factors in women // Eur. Heart J. — 2002. — Vol. 23. — № 22. — P. 1738–1752.
8. Yernell J.W.G., Patterson C.C., Sweetnam P.M. et al. Do total and high density lipoprotein cholesterol and triglycerides act independently in the prediction of ischemic heart disease? // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biology. — 2001. — Vol. 21. — P. 1340–1345.