-
-
Епідеміологічна ситуація щодо серцево-судинних захворювань в Україні: 30-річне моніторування
І.М. Горбась, М.Д. Стражеска
-
-
А.В. Фонякин, Л.А. Гераскина
-
Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч та ін.
-
Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч та ін.
-
В.А. Визир, А.Е. Березин, И.В. Визир
-
-
С.М. Стаднік
-
И.В. Дамулин, И.М. Сеченова
-
А.Н. Беловол, И.И. Князькова
Епідеміологічна ситуація щодо серцево-судинних захворювань в Україні: 30-річне моніторування
І.М. Горбась, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», м. Київ
Несприятлива демографічна ситуація в Україні, що зумовлена значною мірою серцевосудинними захворюваннями, які істотно впливають на основні показники здоров’я населення, продовжує погіршуватись (рис. 1). Постійне зростання загальної смертності населення, зниження очікуваної тривалості життя викликає серйозну тривогу і свідчить про недостатню ефективність профілактичних заходів, що проводяться.
|
Незважаючи на те що хвороби системи кровообігу є провідною причиною смерті населення економічно розвинених країн, у більшості з них протягом останніх десятиліть реєструється стійка позитивна динаміка показників здоров’я, пов’язаних з цією патологією. Водночас в Україні спостерігається прямо протилежна тенденція: за останні 30 років поширеність серцевосудинних захворювань серед населення зросла в 3,5 раза, а рівень смертності від них – на 46%.
У наш час відомо, що епідемія хронічних неінфекційних захворювань, у тому числі серцевосудинних, значною мірою пов’язана зі способом життя і виникненням внаслідок цього фізіологічних чинників ризику. Зниження підвищених рівнів ризикфакторів супроводжується зменшенням захворюваності і смертності населення. На підставі цих взаємозв’язків була створена концепція факторів ризику, суть якої полягає в тому, що хоча ми досконало і не знаємо причин розвитку хронічних неінфекційних захворювань, завдяки експериментальним, клінічним і, особливо, епідеміологічним дослідженням визначені чинники, пов’язані зі способом життя, оточуючим середовищем, генетичними особливостями людини, які сприяють розвитку і прогресуванню цих хвороб. Ця концепція є науковою підставою їх профілактики.
Країни, яким протягом останніх 30 років вдалося досягти суттєвого зниження смертності від серцевосудинних захворювань (США, Австралія, Фінляндія), використовували зазначену концепцію при розробці та реалізації профілактичних програм. У Фінляндії зниження на 82% смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) серед чоловічого населення працездатного віку протягом 30 років значною мірою зумовлено зменшенням рівня високого артеріального тиску (АТ), високого вмісту холестерину (ХС) і куріння. За цей же період на 60% зменшилася і смертність від раку легені [4]. Аналогічно, за рахунок зниження рівня АТ, ХС, індексу маси тіла і куріння зменшилася смертність загальна і від ІХС протягом 10 років у Литві [4]. Американські вчені, проаналізувавши причини зниження смертності від коронарної хвороби серця, дійшли висновку, що на 44% це зумовлено впливом на чинники ризику [7].
Серед факторів, пов’язаних зі способом життя, виділяють куріння, нездорове харчування, недостатню фізичну активність і зловживання алкоголем. Їх корекція сприяє зниженню індивідуального ризику за рахунок впливу на такі біологічні чинники, як надлишкова маса тіла та ожиріння, артеріальна гіпертензія (АГ), порушення ліпідного і вуглеводного обміну.
Для проведення конкретних і ефективних превентивних заходів серед населення необхідно мати повну і достовірну інформацію щодо поширеності факторів ризику в популяції. Епідеміологічні дослідження, надаючи цю інформацію, дозволяють оцінити масштаби проблеми і визначити пріоритети дій медичної науки і практики.
Одним з найважливіших чинників ризику розвитку хвороб системи кровообігу є АГ, яка є провідним фактором ризику ІХС та цереброваскулярних захворювань, які на 89% визначають рівень серцевосудинної смертності дорослого і на 74% – працездатного населення України (рис. 2).
|
За результатами проведених досліджень АГ визначається майже у третини населення (30%) незалежно від статі. З віком її поширеність зростає серед чоловіків від 1% у 1824 роки до 66% у 5564 роки, а у жінок – від 5% у 2534 роки до 76% у 5564 роки.
В структурі домінує АГ 1го ступеня, питома вага якої становить 50%. АГ 2го ступеня визначається у кожного третього (31%) хворого, а АГ 3го ступеня – у 19% осіб з підвищеним АТ.
Аналіз розподілу АГ за формами свідчить, що незалежно від статі найбільш поширеною є змішана форма (68%), причому частота її зростає з віком. Поширеність ізольованої систолічної форми складає 20%, а діастолічної – 12%.
Моніторування епідеміологічної ситуації протягом 30 років свідчить, що поширеність АГ в чоловічій популяції зросла від 27 до 30% (р > 0,05) за рахунок збільшення середнього рівня систолічного АТ (САТ) на 2,4 мм рт. ст. (р < 0,05); значення діастолічного тиску (ДАТ) зменшилось на 0,6 мм рт. ст. (р > 0,05). Серед жінок поширеність цього фактора ризику також зросла від 27 до 29% (р > 0,05) за рахунок збільшення САТ на 2,3 мм рт. ст. (р < 0,05), а ДАТ – на 1,9 мм рт. ст. (р < 0,01).
Майже не змінилася структура АГ залежно від рівня АТ: дещо зменшилася від 54 до 50% (р > 0,05) питома вага АГ 1го ступеня і збільшився відсоток хворих з підвищеним тиском 2го та 3го ступенів відповідно від 28 до 31% та від 18 до 19%. У питомій вазі окремих форм АГ виявлені суттєві зміни: за рахунок зменшення в популяції частоти ізольованої діастолічної форми на 14% (від 26 до 12%, р < 0,05) визначається вірогідне зростання змішаної на 7% (від 61 до 68%, р < 0,05) та ізольованої систолічної на 7% (від 13 до 20%) форм.
Проведений аналіз рівня накопиченої смертності свідчить, що найбільш несприятливий віддалений прогноз незалежно від статі визначається для хворих зі змішаною формою АГ. Серед чоловіків смертність від усіх причин в 2,4 раза, а від серцевосудинних захворювань майже у 2 раза вище, ніж серед осіб з ізольованою діастолічною формою. У жінок загальний ризик смерті від хвороб системи кровообігу за наявності змішаної форми АГ в 1,6 раза вище відповідного показника у осіб з ізольованою систолічною формою.
Наявність змішаної форми АГ не тільки збільшує ризик загальної смертності, але й істотно впливає на середню тривалість життя. Згідно з нашими даними серед хворих зі змішаною формою середня тривалість періоду від дати обстеження до смерті менша в середньому на 2 роки, ніж серед хворих з ізольованою діастолічною, і на 3 роки, ніж серед осіб з ізольованою систолічною формою [2].
Контроль АГ в популяції вважається одним із провідних напрямків у системі лікувальнопрофілактичних заходів щодо серцевосудинних захворювань. До цього часу в нашій країні і за кордоном накопичено значний обсяг наукових даних про підвищений АТ і шляхи його контролю. У США після впровадження державних програм, спрямованих на поліпшення якості контролю АГ вдалося втричі (від 10 до 34%) збільшити кількість хворих з цільовими значеннями АТ [6].
Серед міського населення нашої країни 63% хворих (60% чоловіків і 68% жінок) знають про підвищення у них АТ, приймають будьякі антигіпертензивні засоби 38% осіб (27% чоловіків і 54% жінок), а ефективність лікування складає лише 14% (10% серед чоловіків і 25% серед жінок). З віком поступово зростає обізнаність хворих про наявність АГ та охоплення медикаментозним лікуванням, тоді як ефективність лікування залишається майже незмінною. Ситуація щодо контролю АГ більш несприятлива у чоловіків: серед них менше обізнаних про наявність підвищеного АТ, нижчий відсоток охоплених медикаментозним лікуванням і більш низька його ефективність. Більш високі показники контролю АГ в жіночій популяції порівняно з чоловічою зумовлені тим, що, як відомо, жінки більше уваги приділяють своєму здоров’ю і ретельніше виконують призначення лікаря.
Протягом 30 років ситуація щодо контролю АГ в популяції істотно поліпшилась, хоча оптимальних результатів ще недосягнуто (рис. 3). Значно зменшилася кількість хворих, які намагаються нормалізувати АТ монотерапією, відповідно зросла до 52% чисельність тих, хто застосовує комбіноване лікування. В структурі призначень антигіпертензивних препаратів найчастіше (63%) використовуються інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, причому за останні 10 років частота їх призначень збільшилася у 2 раза. Кожний третій хворий приймає bадреноблокатори, а кожний десятий – антагоністи кальцію. Відсоток препаратів другого ряду серед призначень зменшився від 65 до 8%. В інших країнах невисока ефективність антигіпертензивного лікування також залишається основною з невирішених проблем контролю АГ серед населення: у Великобританії ефективно лікуються лише 811% хворих, у Росії – 6% серед чоловіків і 18% – серед жінок, у Китаї – 8,1% [3, 9, 10].
|
Одним із факторів, що найбільше впливає на рівень смертності населення України, є куріння. З віком серед чоловіків поширеність цієї шкідливої звички істотно зменшується від 59% у 1824 роки до 29% в 5564 роки переважно внаслідок погіршення стану здоров’я та виникнення захворювань. Серед жінок найбільша розповсюдженість куріння (38%) також визначається у віковій групі 1824 роки, а в подальшому частота його зменшується до 6%.
За даними 30річного моніторування епідеміологічної ситуації серед чоловіків поширеність куріння зменшилася від 50 до 45% (р > 0,05). При цьому середня кількість сигарет, які викурюються щодня, залишається незмінною і досить високою (16,5 ± 0,4 сиг./день). Серед жінок протягом періоду спостереження розповсюдженість паління зросла від 7 до 20% (р < 0,01), причому поширення цієї шкідливої звички реєструється в усіх вікових групах. Жінки в середньому щодня викурюють вдвічі менше, ніж чоловіки (8,1 ± 0,4 сиг./день).
Незважаючи на невеликий, порівняно з іншими, показник поширеності куріння в жіночій популяції, проблема куріння жінок в Україні набуває своєї актуальності, поперше, внаслідок швидкого зростання розповсюдженості цієї шкідливої звички, подруге, внаслідок її значення у виникненні серцевосудинних захворювань. Встановлено, що на розвиток ІХС у жінок віком до 55 років істотно впливають такі фактори, як куріння у поєднанні з глікемією, ліпідні порушення, гінекологічні захворювання та хвороби щитовидної залози [1].
Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну та розвитком серцевосудинних захворювань [11].
Згідно з нашими даними, у 69% хворих з діагностованою ІХС визначається гіперхолестеринемія (ГХС), а у кожного п’ятого – гіпертригліцеридемія (ГТГ). Серед осіб з нормальними значеннями загального ХС (< 5,2 ммоль/л) АГ виявляють у кожного четвертого (26%), серед осіб з рівнем цього показника 5,26,2 ммоль/л – у кожного третього (34%), а серед обстежених з вираженою ГХС ( 6,2 ммоль/л) – майже у кожного другого (46%). Аналогічна залежність визначається і між рівнем тригліцеридів (ТГ) та частотою АГ. Остання реєструється у 2,3 раза частіше серед осіб з вираженою ГТГ ( 2,3 ммоль/л), ніж серед обстежених з нормальними значеннями цього показника (< 1,7 ммоль/л).
За результатами проведеного дослідження серед населення визначається висока поширеність ГХС: відповідних профілактичних втручань потребують 46% чоловіків і 61% жінок, причому у 30% чоловіків і 43% жінок рівень загального ХС в крові коливається в межах 5,26,2 ммоль/л, а у кожного шостого обстеженого незалежно від статі (16% чоловіків і 18% жінок) його вміст становить 6,2 ммоль/л. З віком у осіб обох статей частота ГХС поступово зростає; у віковій групі 5564 роки цей чинник ризику виявляється майже в 3 рази частіше, ніж серед осіб віком 1824 років.
Середні рівні загального ХС в крові є досить високими в українській популяції – 5,2 ± 0,03 ммоль/л у чоловіків і 5,7 ± 0,04 ммоль/л у жінок.
Розповсюдженість ГТГ значно менша порівняно з ГХС: лише 11% чоловіків і 8% жінок потребують превентивних заходів, спрямованих на зниження рівня ТГ у крові. Частота ГТГ з віком поступово зростає у чоловіків від 2% у 1824 роки до 14% у 5564 роки, а у жінок – від 5% у 2534 роки до 21% у 5564 роки.
Протягом 30 років, на жаль, реєструються негативні зміни середньопопуляційних рівнів ліпідних показників як серед чоловіків, так і серед жінок, причому серед останніх – більш виражені (рис. 4). Зростання вмісту загального ХС серед жінок і стабільність цього показника серед чоловіків супроводжується істотним зменшенням середніх значень ХС ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Таким чином, ліпідний профіль загальної популяції набув більшої атерогенності.
|
Серед факторів ризику, що потенційно модифікуються, одне з провідних місць займають надлишкова маса тіла та ожиріння. В багатьох проспективних дослідженнях встановлено незалежний внесок надмірної ваги в рівні АТ, захворюваність і смертність від серцевосудинних та інших хронічних неінфекційних захворювань, також доведено, що ожиріння є вагомим фактором ризику хвороб системи кровообігу як у чоловіків, так і у жінок [5].
Згідно з нашими даними, АГ визначається у осіб із надмірною вагою майже в 4 рази, а за наявності ожиріння – в 6 разів частіше, ніж серед осіб з нормальною масою тіла. Стандартизований за віком показник поширеності надлишкової маси тіла становить 35% серед чоловіків і 24% – серед жінок. З віком незалежно від статі частота цього показника зростає. Крім того, 15% чоловіків і 28% жінок, що проживають у місті, страждають на ожиріння. Отже, проблеми з вагою наявні у більшої половини дорослого населення України незалежно від статі, причому поширеність ожиріння серед жінок майже в 2 рази вища, ніж у чоловіків.
Слід зазначити, що надлишкова маса тіла і особливо ожиріння надзвичайно тяжко піддаються контролю на популяційному рівні. Водночас протягом 30річного періоду спостереження розповсюдженість надмірної ваги в чоловічій популяції істотно зменшилась від 47 до 35% (р < 0,05), а частота ожиріння майже не змінилась, коливаючись від 12 до 15% (р > 0,05). В жіночій популяції реєструються позитивні зміни обох показників: поширеність надлишкової маси тіла зменшилась від 39 до 23% (р < 0,05), а ожиріння – від 31 до 28% (р > 0,05).
Одним з найпоширеніших факторів ризику в популяції є недостатня фізична активність. Більше третини (38%) чоловіків і більше половини (54%) жінок ведуть малорухомий спосіб життя. З віком поширеність гіподинамії практично не змінюється. Навіть у молодому віці (1824 роки) рівень фізичної активності майже у половини населення визначається як недостатній (рис. 5). Дослідженнями доведено, що найнижчий ризик загальної і коронарної смертності визначається серед осіб з невеликою і помірною фізичною активністю. Активний відпочинок понад 4 години у вихідні дні, помірні заняття садівництвом та регулярні прогулянки протягом 40 хв/день і більше суттєво зменшують загальну смертність [8].
|
На жаль, протягом 30річного періоду спостереження частота гіподинамії в популяції збільшилася у 2 рази (від 19 до 38%, р < 0,01) серед чоловіків і майже в 1,5 раза (від 40 до 54%, р < 0,05) серед жінок.
Таким чином, висока поширеність факторів ризику в популяції свідчить про несприятливу епідеміологічну ситуацію щодо серцевосудинних захворювань серед населення України. Наявність такого профілю ризику не дозволяє сподіватися найближчим часом на помітне зниження смертності населення і свідчить про необхідність більш активного застосування методів профілактики на індивідуальному і популяційному рівні.
З практичної точки зору важливого значення набуває визначення у пацієнта сумарного індивідуального ризику, оскільки у однієї людини часто виявляється декілька факторів ризику, які з часом можуть змінюватись в різних напрямах. У хворих на серцевосудинні захворювання корекція чинників ризику повинна обов’язково входити до програм лікування і бути більш агресивною.
Литература
1. Вардугина Н.Г., Волкова Э.Г. Вклад различных факторов риска в развитие ишемической болезни сердца у женщин в возрасте до 55 лет (клиникоангиографическое и популяционное исследование) // Российский кардиологический журнал. – 2004. – 2. – С. 3437.
2. Кваша О.О., Малацківська О.В. До проблеми вторинної профілактики артеріальної гіпертензії. Охорона здоров’я України. – 2005. – 34. – С. 3640.
3. Шальнова С.А., Деев А.Д., Оганов Р.Г. и др. Факторы, влияющие на смертность от сердечнососудистых заболеваний в российской популяции // Кардиоваскулярная терапия и профилактика. – 2005. – 1. – С. 49.
4. A strategy to prevent chronic disease in Europe. A focus on public health action. The CINDI vision // WHO. – 2004. – 41 p.
5. Banegas J.R., LopesGarcia E., GutierrezFisac J.L. et al: A simple estimate of mortality attributable to excess weight in the European Union. J Clin Nutr 2003; 57: 201208.
6. Chobanian A., Bakris G., Black H. et al. and the National High Blood Pressure Education Program Coordinating Committee. The Seventh Report of the Joint National Committee on Prevention, Detection, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure. The OHK 7 Report. – JAMA. – 2003. – 289. – Р. 25602572.
7. Ford E.S., Ajani U.A., Croft J.B. et al. Explaining the disease in US deaths from coronary heart disease, 19802000 // N. Engl. J. Med. – 2007. – Vol. 356. – Р. 23882398.
8. Goya Wannamethee S., Shaper G., Walker M. Physical activity and mortality in older men with diagnosed coronary heart disease // Int. Med. J. – 2002. – Vol. 3. – Р.201207.
9. Gu D., Reynolds K., Wu X. et al. Prevalence, awareness, treatment and control of hypertension in China // Hypertension. – 2002. – Vol. 40. – P. 920927.
10. Primatesta P., Falaschetti E., Gupta S. Association between smoking and blood pressure: evidence from the health survey for England // Hypertension. – 2001. – Vol. 3. – Р. 187193.
11. Schaefer E.J. Lipoproteins, nutrition and heart disease // Am. J. Clin. Nutr. – 2002. – Vol. 75. – Р. 191212.