Епідеміологічна ситуація щодо серцево-судинних захворювань в Україні: 30-річне моніторування

І.М. Горбась, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМН України», м. Київ
Несприятлива демографічна ситуація в Україні, що зумовлена значною мірою серцево­судинними захворюваннями, які істотно впливають на основні показники здоров’я населення, продовжує погіршуватись (рис. 1). Постійне зростання загальної смертності населення, зниження очікуваної тривалості життя викликає сер­йозну тривогу і свідчить про недостатню ефективність профілактичних заходів, що проводяться.

epidsi1.png

Незважаючи на те що хвороби системи кровообігу є провідною причиною смерті населення економічно розвинених країн, у більшості з них протягом останніх десятиліть реєструється стійка позитивна динаміка показників здоров’я, пов’язаних з цією патологією. Водночас в Україні спостерігається прямо протилежна тенденція: за останні 30 років поширеність серцево­судинних захворювань серед населення зросла в 3,5 раза, а рівень смертності від них – на 46%.
У наш час відомо, що епідемія хронічних неінфекційних захворювань, у тому числі серцево­судинних, значною мірою пов’язана зі способом життя і виникненням внаслідок цього фізіологічних чинників ризику. Зниження підвищених рівнів ризик­факторів супроводжується зменшенням захворюваності і смертності населення. На під­ставі цих взаємозв’язків була створена концепція факторів ризику, суть якої полягає в тому, що хоча ми досконало і не знаємо причин розвитку хронічних неінфекційних захворювань, завдяки експериментальним, клінічним і, особливо, епідеміологічним дослід­женням визначені чинники, пов’язані зі способом життя, оточуючим середовищем, генетичними особли­востями людини, які спри­яють розвитку і прогресуванню цих хвороб. Ця кон­цепція є нау­ковою підставою їх профілактики.
Країни, яким протягом останніх 30 років вдалося досягти суттєвого зниження смертності від серцево­судинних захворювань (США, Австралія, Фінляндія), використовували зазначену концепцію при розробці та реалізації профілактичних програм. У Фінляндії зниження на 82% смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) серед чоловічого населення працездатного віку протягом 30 років значною мірою зумовлено зменшенням рівня високого артеріального тиску (АТ), високого вмісту холестерину (ХС) і куріння. За цей же період на 60% зменшилася і смертність від раку легені [4]. Аналогічно, за рахунок зниження рівня АТ, ХС, індексу маси тіла і куріння зменшилася смертність загальна і від ІХС протягом 10 років у Литві [4]. Американські вчені, проаналізувавши причини зниження смертності від коронарної хвороби серця, дійшли висновку, що на 44% це зумовлено впливом на чинники ризику [7].
Серед факторів, пов’язаних зі способом життя, виділяють куріння, нездорове харчування, недостатню фізичну активність і зловживання алкоголем. Їх корекція сприяє зниженню індивідуального ризику за рахунок впливу на такі біологічні чинники, як надлишкова маса тіла та ожиріння, артеріальна гіпертензія (АГ), порушення ліпідного і вуглеводного обміну.
Для проведення конкретних і ефективних превентивних заходів серед населення необхідно мати повну і достовірну інформацію щодо поширеності факторів ризику в популяції. Епідеміологічні дослідження, надаючи цю інформацію, дозволяють оцінити масштаби проблеми і визначити пріоритети дій медичної науки і практики.
Одним з найважливіших чинників ризику розвитку хвороб системи кровообігу є АГ, яка є провідним фактором ризику ІХС та цереброваскулярних захворювань, які на 89% визначають рівень серцево­судинної смерт­ності дорослого і на 74% – працездатного населення України (рис. 2).

epidsi2.png

За результатами проведених досліджень АГ визна­ча­ється майже у третини населення (30%) незалежно від статі. З віком її поширеність зростає серед чоловіків від 1% у 18­24 роки до 66% у 55­64 роки, а у жінок – від 5% у 25­34 роки до 76% у 55­64 роки.
В структурі домінує АГ 1­го ступеня, питома вага якої становить 50%. АГ 2­го ступеня визначається у кожного третього (31%) хворого, а АГ 3­го ступеня – у 19% осіб з підви­щеним АТ.
Аналіз розподілу АГ за формами свідчить, що не­залежно від статі найбільш поширеною є змішана форма (68%), причому частота її зростає з віком. Поширеність ізольованої систолічної форми складає 20%, а діастоліч­ної – 12%.
Моніторування епідеміологічної ситуації протягом 30 років свідчить, що поширеність АГ в чоловічій популяції зросла від 27 до 30% (р > 0,05) за рахунок збільшення середнього рівня систолічного АТ (САТ) на 2,4 мм рт. ст. (р < 0,05); значення діастолічного тиску (ДАТ) зменшилось на 0,6 мм рт. ст. (р > 0,05). Серед жінок поширеність цього фактора ризику також зросла від 27 до 29% (р > 0,05) за рахунок збільшення САТ на 2,3 мм рт. ст. (р < 0,05), а ДАТ – на 1,9 мм рт. ст. (р < 0,01).
Майже не змінилася структура АГ залежно від рівня АТ: дещо зменшилася від 54 до 50% (р > 0,05) питома вага АГ 1­го ступеня і збільшився відсоток хворих з підвищеним тиском 2­го та 3­го ступенів відповідно від 28 до 31% та від 18 до 19%. У питомій вазі окремих форм АГ виявлені суттєві зміни: за рахунок зменшення в популяції частоти ізольованої діастолічної форми на 14% (від 26 до 12%, р < 0,05) визначається вірогідне зростання змішаної на 7% (від 61 до 68%, р < 0,05) та ізольованої систолічної на 7% (від 13 до 20%) форм.
Проведений аналіз рівня накопиченої смертності свідчить, що найбільш несприятливий віддалений прогноз незалежно від статі визначається для хворих зі змішаною формою АГ. Серед чоловіків смертність від усіх причин в 2,4 раза, а від серцево­судинних захворювань майже у 2 раза вище, ніж серед осіб з ізольованою діастолічною формою. У жінок загальний ризик смерті від хвороб системи кровообігу за наявності змішаної форми АГ в 1,6 раза вище відповідного показника у осіб з ізольованою систолічною формою.
Наявність змішаної форми АГ не тільки збільшує ризик загальної смертності, але й істотно впливає на середню тривалість життя. Згідно з нашими даними серед хворих зі змішаною формою середня тривалість періоду від дати обстеження до смерті менша в середньому на 2 роки, ніж серед хворих з ізольованою діастолічною, і на 3 роки, ніж серед осіб з ізольованою систолічною формою [2].
Контроль АГ в популяції вважається одним із провідних напрямків у системі лікувально­профілактичних заходів щодо серцево­судинних захворювань. До цього часу в нашій країні і за кордоном накопичено значний обсяг наукових даних про підвищений АТ і шляхи його конт­ролю. У США після впровадження державних програм, спрямованих на поліпшення якості контролю АГ вда­лося втричі (від 10 до 34%) збільшити кількість хворих з цільовими значеннями АТ [6].
Серед міського населення нашої країни 63% хворих (60% чоловіків і 68% жінок) знають про підвищення у них АТ, приймають будь­які антигіпертензивні засоби 38% осіб (27% чоловіків і 54% жінок), а ефективність лікування складає лише 14% (10% серед чоловіків і 25% серед жінок). З віком поступово зростає обізнаність хворих про наявність АГ та охоплення медикаментозним лікуванням, тоді як ефективність лікування залишається майже незмінною. Ситуація щодо контролю АГ більш несприятлива у чоловіків: серед них менше обізнаних про наявність підвищеного АТ, нижчий відсоток охоплених медикаментозним лікуванням і більш низька його ефективність. Більш високі показ­ники контролю АГ в жіночій популяції порівняно з чоловічою зумовлені тим, що, як відомо, жінки більше уваги приділяють своєму здоров’ю і ретельніше виконують призначення лікаря.
Протягом 30 років ситуація щодо контролю АГ в популяції істотно поліпшилась, хоча оптимальних результатів ще недосягнуто (рис. 3). Значно зменшилася кількість хворих, які намагаються нормалізувати АТ монотерапією, відповідно зросла до 52% чисельність тих, хто застосовує комбіноване лікування. В структурі призначень антигіпертензивних препаратів найчастіше (63%) використовуються інгібітори ангіотензинперетво­рюючо­го ферменту, причому за останні 10 років частота їх призначень збільшилася у 2 раза. Кожний третій хворий приймає b­адреноблокатори, а кожний десятий – антагоністи кальцію. Відсоток препаратів другого ряду серед призначень зменшився від 65 до 8%. В інших країнах невисока ефективність антигіпертензивного лікування також залишається основною з невирішених проблем контролю АГ серед населення: у Великобританії ефективно лікуються лише 8­11% хворих, у Росії – 6% серед чоловіків і 18% – серед жінок, у Китаї – 8,1% [3, 9, 10].

epidsi3.png

Одним із факторів, що найбільше впливає на рівень смертності населення України, є куріння. З віком серед чоловіків поширеність цієї шкідливої звички істотно зменшується від 59% у 18­24 роки до 29% в 55­64 роки переважно внаслідок погіршення стану здоров’я та виникнення захворювань. Серед жінок найбільша роз­повсюдженість куріння (38%) також визначається у ві­ковій групі 18­24 роки, а в подальшому частота його зменшується до 6%.
За даними 30­річного моніторування епідеміологічної ситуації серед чоловіків поширеність куріння зменшилася від 50 до 45% (р > 0,05). При цьому середня кількість сигарет, які викурюються щодня, залишається незмінною і досить високою (16,5 ± 0,4 сиг./день). Серед жінок протягом періоду спостереження розповсюдженість паління зросла від 7 до 20% (р < 0,01), причому поширення цієї шкідливої звички реєструється в усіх вікових групах. Жінки в середньому щодня викурюють вдвічі менше, ніж чоловіки (8,1 ± 0,4 сиг./день).
Незважаючи на невеликий, порівняно з іншими, показник поширеності куріння в жіночій популяції, проб­лема куріння жінок в Україні набуває своєї актуальності, по­перше, внаслідок швидкого зростання розпов­сюдженості цієї шкідливої звички, по­друге, внаслідок її значення у виникненні серцево­судинних захворювань. Встановлено, що на розвиток ІХС у жінок віком до 55 років істотно впливають такі фактори, як куріння у по­єднанні з глікемією, ліпідні порушення, гінеко­логічні захворювання та хвороби щитовидної ­залози [1].
Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну та розвитком серцево­судинних захворювань [11].
Згідно з нашими даними, у 69% хворих з діа­гносто­ваною ІХС визначається гіперхолестеринемія (ГХС), а у кожного п’ятого – гіпертригліцеридемія (ГТГ). Серед осіб з нормальними значеннями загального ХС (< 5,2 ммоль/л) АГ виявляють у кожного четвертого (26%), серед осіб з рівнем цього показника 5,2­6,2 ммоль/л – у кожного третього (34%), а серед обстежених з вираженою ГХС ( 6,2 ммоль/л) – майже у кожного другого (46%). Аналогічна залежність визначається і між рівнем три­гліце­ридів (ТГ) та частотою АГ. Остання реєструється у 2,3 раза частіше серед осіб з вираженою ГТГ ( 2,3 ммоль/л), ніж серед обстежених з нормальними значеннями цього показника (< 1,7 ммоль/л).
За результатами проведеного дослідження серед населення визначається висока поширеність ГХС: від­повідних профілактичних втручань потребують 46% чо­ловіків і 61% жінок, причому у 30% чоловіків і 43% жінок рівень загального ХС в крові коливається в межах 5,2­6,2 ммоль/л, а у кожного шостого обстеже­ного незалежно від статі (16% чоловіків і 18% жінок) його вміст становить 6,2 ммоль/л. З віком у осіб обох статей частота ГХС поступово зростає; у ві­ковій групі 55­64 роки цей чинник ризику виявляється майже в 3 рази частіше, ніж серед осіб віком 18­24 років.
Середні рівні загального ХС в крові є досить високими в українській популяції – 5,2 ± 0,03 ммоль/л у чоловіків і 5,7 ± 0,04 ммоль/л у жінок.
Розповсюдженість ГТГ значно менша порівняно з ГХС: лише 11% чоловіків і 8% жінок потребують превентивних заходів, спрямованих на зниження рівня ТГ у крові. Частота ГТГ з віком поступово зростає у чоловіків від 2% у 18­24 роки до 14% у 55­64 роки, а у жінок – від 5% у 25­34 роки до 21% у 55­64 роки.
Протягом 30 років, на жаль, реєструються негативні зміни середньопопуляційних рівнів ліпідних показників як серед чоловіків, так і серед жінок, причому серед останніх – більш виражені (рис. 4). Зростання вмісту загального ХС серед жінок і стабільність цього показника серед чоловіків супроводжується істотним зменшенням середніх значень ХС ліпопро­теїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ). Таким чином, ліпідний профіль загальної популяції набув більшої атерогенності.

epidsi4.png

Серед факторів ризику, що потенційно моди­фікуються, одне з провідних місць займають надлишкова маса тіла та ожиріння. В багатьох проспективних дослідженнях встановлено незалежний внесок над­мірної ваги в рівні АТ, захворюваність і смертність від серцево­судинних та інших хронічних неінфекційних захворювань, також доведено, що ожиріння є вагомим фактором ризику хвороб системи кровообігу як у чоло­віків, так і у жінок [5].
Згідно з нашими даними, АГ визначається у осіб із надмірною вагою майже в 4 рази, а за наявності ожиріння – в 6 разів частіше, ніж серед осіб з нормальною масою тіла. Стандартизований за віком показник поширеності надлишкової маси тіла становить 35% серед чоловіків і 24% – серед жінок. З віком незалежно від статі частота цього показника зростає. Крім того, 15% чоловіків і 28% жінок, що проживають у місті, страждають на ожиріння. Отже, проблеми з вагою наявні у більшої половини дорослого населення України незалежно від статі, причому поширеність ожиріння серед жінок майже в 2 рази вища, ніж у чоловіків.
Слід зазначити, що надлишкова маса тіла і особливо ожиріння надзвичайно тяжко піддаються контролю на популяційному рівні. Водночас протягом 30­річного періоду спостереження розповсюдженість надмірної ваги в чоловічій популяції істотно зменшилась від 47 до 35% (р < 0,05), а частота ожиріння майже не змінилась, коливаючись від 12 до 15% (р > 0,05). В жіночій популя­ції реєструються позитивні зміни обох показників: поши­реність надлишкової маси тіла зменшилась від 39 до 23% (р < 0,05), а ожиріння – від 31 до 28% (р > 0,05).
Одним з найпоширеніших факторів ризику в популяції є недостатня фізична активність. Більше третини (38%) чоловіків і більше половини (54%) жінок ведуть мало­рухомий спосіб життя. З віком поширеність гіподинамії практично не змінюється. Навіть у молодому віці (18­24 роки) рівень фізичної активності майже у половини населення визначається як недостатній (рис. 5). Дослід­женнями доведено, що найнижчий ризик загаль­ної і коронарної смертності визначається серед осіб з не­ве­ликою і помірною фізичною активністю. Активний від­починок понад 4 години у вихідні дні, помірні заняття садівництвом та регулярні прогулянки протягом 40 хв/день і більше суттєво зменшують загальну смерт­ність [8].

epidsi5.png

На жаль, протягом 30­річного періоду спостереження частота гіподинамії в популяції збільшилася у 2 рази (від 19 до 38%, р < 0,01) серед чоловіків і майже в 1,5 раза (від 40 до 54%, р < 0,05) серед жінок.
Таким чином, висока поширеність факторів ризику в популяції свідчить про несприятливу епідеміологічну ситуацію щодо серцево­судинних захворювань серед ­населення України. Наявність такого профілю ризику не дозволяє сподіватися найближчим часом на помітне зниження смертності населення і свідчить про необхідність більш активного застосування методів профілактики на індивідуальному і популяційному рівні.
З практичної точки зору важливого значення набуває визначення у пацієнта сумарного індивідуального ризику, оскільки у однієї людини часто виявляється декілька факторів ризику, які з часом можуть змі­нюватись в різних напрямах. У хворих на серцево­судинні захворювання корекція чинників ризику повинна обо­в’язково входити до програм лікування і бути більш агресивною.

Литература
1. Вардугина Н.Г., Волкова Э.Г. Вклад различных факторов риска в развитие ишемической болезни сердца у женщин в возрасте до 55 лет (клинико­ангиографическое и популяционное исследование) // Российский кардиологический журнал. – 2004. – 2. – С. 34­37.
2. Кваша О.О., Малацківська О.В. До проблеми вторинної профілактики артеріальної гіпертензії. Охорона здоров’я Украї­ни. – 2005. – 3­4. – С. 36­40.
3. Шальнова С.А., Деев А.Д., Оганов Р.Г. и др. Факторы, влияющие на смертность от сердечно­сосудистых заболеваний в российской популяции // Кардиоваскулярная терапия и профи­лактика. – 2005. – 1. – С. 4­9.
4. A strategy to prevent chronic disease in Europe. A focus on public health action. The CINDI vision // WHO. – 2004. – 41 p.
5. Banegas J.R., Lopes­Garcia E., Gutierrez­Fisac J.L. et al: A ­simple estimate of mortality attributable to excess weight in the European Union. J Clin Nutr 2003; 57: 201­208.
6. Chobanian A., Bakris G., Black H. et al. and the National High Blood Pressure Education Program Coordinating Committee. The Seventh Report of the Joint National Committee on Prevention, Detection, Evaluation and Treatment of High Blood Pressure. The OHK 7 Report. – JAMA. – 2003. – 289. – Р. 2560­2572.
7. Ford E.S., Ajani U.A., Croft J.B. et al. Explaining the disease in US deaths from coronary heart disease, 1980­2000 // N. Engl. J. Med. – 2007. – Vol. 356. – Р. 2388­2398.
8. Goya Wannamethee S., Shaper G., Walker M. Physical activity and mortality in older men with diagnosed coronary heart disease // Int. Med. J. – 2002. – Vol. 3. – Р.201­207.
9. Gu D., Reynolds K., Wu X. et al. Prevalence, awareness, treatment and control of hypertension in China // Hypertension. – 2002. – Vol. 40. – P. 920­927.
10. Primatesta P., Falaschetti E., Gupta S. Association between smoking and blood pressure: evidence from the health survey for England // Hypertension. – 2001. – Vol. 3. – Р. 187­193.
11. Schaefer E.J. Lipoproteins, nutrition and heart disease // Am. J. Clin. Nutr. – 2002. – Vol. 75. – Р. 191­212.

Наш журнал
у соцмережах:

Випуски за 2010 Рік

Зміст випуску 9-10 (38-39), 2010

  1. А.Н. Беловол, И.И. Князькова

  2. И.В. Дамулин, И.М. Сеченова

  3. С.М. Стаднік

  4. В.А. Визир, А.Е. Березин, И.В. Визир

  5. Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч та ін.

  6. Ю.М. Сіренко, Г.Д. Радченко, В.М. Граніч та ін.

  7. А.В. Фонякин, Л.А. Гераскина

  8. І.М. Горбась, М.Д. Стражеска

Зміст випуску 8 (37), 2010

  1. Ю.В. Лукина, С.Ю. Марцевич

  2. Г.Г. Петрик, С.А. Павлищук

  3. М.Р. Чуйко, М.К. Бодыхов, В.И. Скворцова

  4. Н.В. Свиридов, С.В. Болгарская, В.П. Комиссаренко

  5. Е.Г. Арутюнян, Р.Г. Макиев, А.Э. Никитин и др.

  6. А.Н. Беловол, И.И. Князькова

  7. Д.В. Преображенский, А.В. Маренич, Н.Е. Романова и др.

  8. Е.С. Нургужаев, Д.А. Митрохин, А.Ш. Избасарова и др.

  9. В.А. Визир, А.Е. Березин, И.В. Визир

Зміст випуску 7 (36), 2010

  1. В.В. Крылов, С.А. Буров, В.Г. Дашьян и др.

  2. И.Е. Чазова, Д.В. Небиеридзе, Л.Г. Ратова и др.

  3. О.В. Сайко, С.М. Стаднік

  4. М.В. Путилина

  5. М.В. Леонова, Д.Ю. Белоусов, А.А. Галицкий и др.

Зміст випуску 4 (33), 2010

  1. Т.Г. Височанська, Т.В. Костенко, Л.В. Вознюк та ін.

  2. В.К. Серкова, Н.И. Пирогова

  3. Е.А. Коваль, В.С. Адамский, В.А. Борощук и др.

  4. С.М. Виничук, А.А. Богомольца

  5. В.В. Аникин, О.А. Изварина

Зміст випуску 3 (32), 2010

  1. Д.Д. Зербіно

  2. В.К. Тащук

  3. В.И. Волков, А.С. Исаева, В.И. Строна и др.

  4. Т.В. Мироненко, Т.Н. Шаповалов, Н.А. Шаповалов и др.

  5. С.М. Діденко, Ю.М. Гупало, О.Є. Швед та ін.

  6. Н.В. Коробчук, Л.В. Вознюк, Т.В. Костенко та ін.

  7. В.О. Шумаков, І.Е. Малиновська, Л.П. Терешкевич та ін.

  8. Д.Д. Зербино

  9. Д.Д. Зербино, И.В. Билавка, В.И. Григорийчук и др.

  10. У.Б. Лущик, Т.С. Алексєєва, В.В. Новицький

Зміст випуску 2-1, 2010

  1. Т.С. Мищенко

  2. И.З. Самосюк, Н.И. Самосюк, Е.Н. Чухраева и др.

  3. Б.Н. Маньковский, П.Л. Шупика

  4. В.А. Чернишов, І.І. Єрмакович, О.Г. Гапонова та ін.

  5. Е.А. Ярынкина, Н.Д. Стражеско

  6. А.В. Фонякин, Л.А. Гераскина

  7. В.А. Яворская, Ю.В. Фломин

  8. Л.А. Дзяк, Е.С. Цуркаленко

Зміст випуску 2 (31), 2010

  1. В.І. Денисюк, О.В. Денисюк, Г.О. Турська та ін.

  2. В.І. Денисюк, О.В. Денисюк, М.І. Пирогова

  3. Л.М. Ена, В.О. Артеменко, П.П. Чаяло и др.

  4. В.И. Черний, Н.Н. Смирнова, А.А. Егоров и др.

  5. С.П. Московко, С.М. Стаднік, М.І. Пирогова

  6. П.И. Никульников, А.А. Шалимова

Зміст випуску 1 (30), 2010

  1. І.П. Катеренчук

  2. П.І. Нікульніков, А.В. Ратушнюк, А.О. Гуч та ін.

  3. Л.К. Соколова, В.П. Комиссаренко

  4. Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, Е.В. Кетинг и др.

  5. В.К. Гаврисюк, П.Л. Шупика

  6. В.А. Прасол, В.И. Троян, О.А. Зарудный