До лікування в першій групі з помірними КП перебувало 60,0% пацієнтів групи К + Т, 61,6% пацієнтів із групи К, у контрольній групі — 0,0%. Пацієнтів другої групи з легкими КП у групі К + Т було 40,0% (24), у групі К — 38,4% (23) та 3,2% (1) з контрольної групи. Пацієнтів третьої групи з нормальними показниками когнітивних функцій в основних групах взагалі не було, тоді як у контрольній групі цих пацієнтів було 97,8% (29). Середній бал за шкалою MMSE до лікування в К + Т становив 25,25, у К — 25,24, у контрольній групі — 29,30. Статистично достовірної різниці між двома основними групами до лікування не було (табл. 1, рис. 1). Після проведеного лікування в групі пацієнтів, які приймали метаболічний препарат, спостерігалася виражена, статистично вірогідна (р < 0,001) позитивна динаміка, яка проявлялася в зменшенні кількості хворих у першій групі (помірні КП) на 66,7% (р < 0,001) та збільшенні кількості пацієнтів у третій групі з нормальними показниками когнітивних функцій на 40,0% (р < 0,001). Таким чином, у 40,0% пацієнтів групи К + Т після проведеного лікування когнітивні функції знаходилися в межах допустимої вікової норми, у 40,0% пацієнтів було діагностовано легкі КП, та лише в 20,0% (12) пацієнтів зберігалися помірні КП. Менш виражений ефект спостерігався в групі К: кількість пацієнтів першої групи зменшилася лише на 13,1%, а пацієнтів третьої групи збільшилося на 10,0%. Середній бал за шкалою MMSE був вищим у групі метаболічної терапії й становив після лікування 27,12 (+7,4%), а в групі К — 25,85 (+2,4%), р < 0,001 (див. табл. 1, рис. 1).
Оцінка показників ЕЕГ до лікування в обох основних групах (К + Т) виявила значні відхилення від нормальних вікових параметрів (табл. 2). Наявність альфа-ритму в лобних відділах мозку з індексом більше 50,0% спостерігалася в 35 (58,3%) пацієнтів групи К + Т та в 33 (55,0%) пацієнтів групи К, у контрольній групі — 0,0%. Амплітудна міжпівкульна асиметрія альфа-ритму більше 30,0% була наявною в 17 (28,3%) пацієнтів групи К + Т та 16 (26,6%) обстежених із групи К. Частотна міжпівкульна асиметрія альфа-ритму більше 1 коливання за 1 с) виявлялася в 23 (38,3%) пацієнтів у групі К + Т та в 20 (34,0%) хворих у групі К, у контрольній групі — в 1 пацієнта (3,3%). Були наявними порушення паттерну та зонального розподілу альфа-ритму в групі К + Т у 48 (79,9%) і 56 (96,6%) пацієнтів, у групі К — у 42 (70,0%) і 51 (85,0%), у контрольній групі — у 6 (20,0%) і 5 (23,3%). Також у групах спостереження (К + Т, К) виявлялися спалахи та пароксизми генералізованої, повільнохвильової активності, які свідчили про дисфункцію діенцефально-стовбурових структур — у групі К + Т у 12 (20,0%) обстежених, у групі К — у 9 (15,0%), у контрольній групі не відзначалися (0,0%). Парадоксальна реакція альфа-ритму при функціональних навантаженнях спостерігалася у 16 (26,7%) осіб у групі К + Т та в 14 (23,3%) у групі К. Індекс повільнохвильової активності (табл. 3) був вищим у першій та другій групах (К + Т, К) порівняно з контрольною — К + Т, К — 34,0% (23,0; 45,0), у контрольній групі — 19,0% (14,0; 25,2). Амплітудна міжпівкульна асиметрія альфа-ритму була більш вираженою в основних групах — К + Т — 18,0% (12,0; 31,0), К — 18,0% (12,4; 26,0), у контрольній групі — 8,0% (6,0; 10,7). Амплітуда альфа-ритму в групі К + Т — 34,0 (23,0; 56,0) мкВ, у групі К — 34,0 (23,0; 59,2) мкВ, а в контрольній групі — 67,0 (56,0; 76,0) мкВ. Також в обох групах індекс альфа-ритму був значно зниженим: у групі К + Т — 39,0%, у групі К — 44,0%, у контрольній групі — 79,0%.
|
Через 6 міс після лікування в групі К + Т спостерігалася позитивна динаміка показників ЕЕГ; в більшості випадків вони практично наближалися до ЕЕГ-показників контрольної групи (див. табл. 2, 3). Відсоток амплітудної міжпівкульної асиметрії альфа-ритму в групі К + Т зменшився на 70,6%, а в групі К лише на 6,7% (р < 0,001). На 65,7% зменшився відсоток альфа-ритму в лобних відділах мозку в групі К + Т (р < 0,001), у групі К це зменшення було не таким вираженим — 10,0% та статистично недостовірним (р = 0,083). Статистично вірогідною на користь групи К + Т була динаміка частотної міжпівкульної асиметрії (менше на 73,0% (р < 0,001), ніж у групі К), зонального розподілу альфа-ритму — порушень розподілу менше на 24,3% (р < 0,001), ніж у групі К, спалахів та пароксизмів генералізованої повільнохвильової активності (менше на 33,3% (р = 0,046), ніж у групі К). Аналогічна динаміка спостерігалася відносно амплітуди альфа-ритму: кількість ЕЕГ з альфа?ритмом більша ніж 90 мкВ та менша ніж 20 мкВ, у групі К + Т зменшилася на 69,2%, а в групі К — на 12,5% (р < 0,001). У групі метаболічної терапії на 68,0% зменшилася кількість ЕЕГ із зонами іритації, а в групі К — лише на 35,7% (р < 0,001). На 47,5% у групі К + Т була меншою парадоксальна реакція альфа-ритму у відповідь на функціональні навантаження. Амплітудна міжпівкульна асиметрія альфа-ритму була менш виражена в першій групі (К + Т), де вона становила 10,0%, та взагалі зменшилася на 42,3% (р < 0,001), тоді як у групі К асиметрія альфа-ритму зменшилася лише на 9,2% і дорівнювала 15,0%. Індекс повільнохвильової активності в групі К + Т був меншим на 12,0%, ніж у групі К, р < 0,001. Дуже важливою була кількісна динаміка показників альфа-ритму як основного та обов’язкового компонента нормальної ЕЕГ. Амплітуда та індекс альфа-ритму в групі К + Т стали більшими, ніж у групі К, та практично наблизилися до показників контрольної групи: амплітуда становила 60,0 мкВ (К — 42,0 мкВ), індекс — 56,0% (К — 45,0%), р < 0,001 (рис. 2, 3).
|
|
Аналіз та обговорення результатів
Профілактика розвитку й прогресування ХІМ полягає, насамперед, у контролі підвищеного АТ. Крім базової антигіпертензивної терапії, лікування хворих на АГ із ХІМ повинне проводитися також препаратами, що мають нейропротекторні, метаболічні та антиоксидантні властивості [4, 9, 10]. Подібна терапія може бути спрямована на корекцію місцевих патофізіологічних механізмів і, в першу чергу, змінених метаболічних процесів і мікроциркуляції в судинах головного мозку, що може суттєво поліпшувати стан пацієнтів із ХІМ і захищати нейрони від гіпоксії в умовах гострої й хронічної ішемії. Вчасно розпочате адекватне лікування сприяє повній реверсії клінічних симптомів і відновленню порушених когнітивних функцій. ХІМ потребує свого підходу до лікування як із погляду нормалізації рівня АТ, так і можливості хорошої переносимості проведеного лікування, що може бути досягнуте, у тому числі за рахунок застосування метаболічної та нейропротекторної терапії. Безумовно, метаболічна терапія виходить на перший план, коли мова йде про корекцію когнітивних розладів у пацієнтів із ХІМ. На наш погляд, повне розкриття ще недооціненого потенціалу метаболічної та нейропротекторної терапії з використанням у комплексній терапії тіотриазоліну в найближчому майбутньому зробить її невід’ємним компонентом комплексного підходу в лікуванні пацієнтів із гіпертонічною хворобою при наявності ХІМ і стане прерогативою не тільки неврологів, але й лікарів інших спеціальностей, зокрема кардіологів і терапевтів.
Висновки
1. Тіотриазолін сприяє повноцінному відновленню когнітивних функцій у пацієнтів з АГ в поєднанні з ХІМ та покращанню функціонального стану центральної нервової системи. Вчасно розпочате адекватне лікування з використанням тіотриазоліну сприяє повній реверсії клінічних симптомів і відновленню порушених когнітивних функцій.
2. Метаболічний препарат тіотриазолін добре переноситься й не має побічних ефектів, тому він може безпечно застосовуватися в комплексній терапії у пацієнтів із гіпертонічною хворобою, поєднаною із ХІМ.
Литература
1. Болдырев В.А. // Бюлл. эксперим. биол. и мед. — 2000; 30 (9):244–251.
2. Васильева Н.Ю., Жаринов О.Й., Куць В.А., Епанчинцева О.А. Диагностика когнитивных нарушений у пациентов с артериальной гипертензией // Укр. кардіол. журн. — 2009; 10 (інтернет-версія).
3. Карпов Р.С., Мордовин В.Ф. Хронические формы цереброваскулярной патологии у больных артериальной гипертонией: частота выявления, динамика развития, особенности терапии // Болезни сердца и сосудов. — 2006; 3.
4. Кисляк О.А., Болотов А.В. Возможности применения метаболической терапии при гипертонической энцефалопатии // Cons. Medicum. — 2006; 7:. 5–9.
5. Комитет экспертов Всероссийского научного общества кардиологов (ВНОК) (2004) Профилактика, диагностика и лечение артериальной гипертонии. Российские рекомендации (второй пересмотр). Приложение к журналу «Кардиоваскулярная терапия и профилактика», Москва.
6. Лазоришенець В.В. Підсумки діяльності у сфері охорони здоров’я України за перше півріччя 2010 року. — К.: МОЗ України, 2010.
7. Лелюк В.Г., Лелюк С.Э. Церебральное кровообращение и артериальное давление. — М., 2004. — 302 с.
8. Маколкин В.И. Церебральные осложнения гипертонической болезни в практике терапевта // Лечащий врач. — 2009; 2 (интернет-версия).
9. Ощепкова Е.В. Гипертоническая энцефалопатия: терапевтическая или неврологическая проблема? // Тер. архив. — 2009; 1.
10. Ощепкова Е.В. Гипертоническая энцефалопатия // Внутренняя медицина. — 2007; 7: 48–54.
11. Сиренко Ю.Н., Радченко Г.Д., Шараевский О.А. и др. Прогрессирование поражения мозга у пациентов с тяжелой артериальной гипертензией на фоне антигипертензивной терапии // Укр. кардіол. журн. — 2007; 5: 81–90.
12. Свіщенко Є.П., Багрій А.Є., Коваленко В.М. та ін. (Робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів) Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії (4-те вид., випр. і доп.). Інститут кардіології АМН України, 2008. — К., 86 с.
13. Тиотриазолин / И.А. Мазур, Н.А. Волошин, И.С. Чекман и др. — Львов: Наутилус, 2005. — 156 с.
14. Турпаев И.Т. // Биохимия. — 2002; Т. 67: 339–352.
15. Чекман И.С., Горчакова Н.А., Французова С.Б. и др. Кардиопротекторы. — К., 2005. — 204 с.
16. Яхно Н.Н. Когнитивные расстройства и кардионеврология / I Национальный Конгресс «Кардионеврология». — М., 2008. — С. 17–23.
17. Ryter S.W., Tyrell R.M. // Free Radiс. Biol. Med. — 2004; 34: 131–142.